ЗВЕЛІ́ТИ, ЛЮ́, ЛИ́Ш,
Звелі́ти, лю́, ли́ш, гл. Велѣть, приказать. Звеліла мені мати ячменю жати. Чуб. III. 249.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 128.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
ЗВЕЛИ́ЧИТИ, ЧАЮ, ЄШ, →← ЗВЕЗТИ́, СЯ.